Писма Досіөеа Обрадовича

3 сшыру Драговиѣу - случимисе прочйтаіііи ню.і • кованіе -"ея книги, іралішраі } и прославыхъ Бога о "величіяхъ божіихъ, глаголя: удивися разумъ твой отъ ыене. Суши кромѣ упражненія въ чишаніи книги сея, Великаго блага днтени сушь. Чти да разумѣютъ, у ово време бяіпе Игуменъ Куръ ЛеРнтій, Екдісіаірхі Гавріилъ и Моусей нкономъ, Іеродіаконъ Георгій и проч. 1764. Месеца Дек. 5. Недоєійой” вый Іеромонахъ ДЪсіѳей хоповскій. Пйсма свеша, шко не чиіпгі і, Онъ многа зла: паши; Ерь по ноѣи увеіеъ ходи, И безъ ши му на броди.Када се іпужанъ не на да, Онда смертно пада. ІИто су брагйе, птицы крьіігЦ То е мамъ п исмсиа сида. Благо брату,- комъ су мила, Тако ми у раю душа была! А на дрр’гбй кѣьйзй (Йоученія св. ёасіл'іаі) бшой: Меншій въ Іербмонасѣхъ Досіѳей Хоіговскій прОчитахъ Сію душеполезну книгу въ М. Драговйѣу 1764. Ноемвр. 3. ГІочергіигаё бра-1 тіе воду съ веСеліемъ, сія сладость Давйдова усладившая ему гортань паче меда. Се здѣ болше СоДомона и паче тысяїць Злата Аравійска. Все честно есть еЯ достоййо. Честный Личе монашескій Вамъ сєй царскія обѣдъ уїогаеваси. і * и.